Опис досвіду роботи
класного керівника 6-го класу
Тернівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Черненької Олени Миколаївни
Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя. Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати молоде покоління на засадах моральності й духовності, бо «…у кожної людини чи навіть народу, що не наділений належною мірою ідеалізмом, як правило, відсутні й життєві орієнтири та стимули боротьби за існування.
Ідея – головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея, перетворена в міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію особистості в майбутнє». Який «шлях» обере юна особистість – таким і буде її майбутнє, наше майбутнє, майбутнє нашої держави. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.
Вчитель у стінах навчального закладу моделює майбутнє суспільство, а ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога, на мою думку, є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Вихователь повинен вести дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни до осягнення загальнолюдських цінностей.
Школа є культурним центром у селі, осередком збереження українського фольклору, народних традицій, свят, обрядів, звичаїв, народних ремесел, організатором інтелектуально-культурного життя села, виховної роботи серед дітей та дорослого населення. Виховний процес у школах тісно пов'язаний із життям сільської громади. Класний керівник у цій школі є активним громадським діячем, носієм духовності, інтелігентності.
Класний керівник – це в першу чергу керівник учнівського колективу дітей, що разом навчаються. Серед вчителів - предметників тільки класний керівник безпосередньо займається вихованням учнів. Тому ця робота, що зовні малопомітна, що фактично не має критеріїв оцінки, насправді є однією з найважливіших в результатах роботи школи як державного інституту. Кожен педагог - предметник, педагогічний колектив школи в цілому докладають рук до цієї справи, але повсякденно з учнями – класний керівник.
Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось головна змістова лінія, що проходить через мою педагогічну діяльність. Виховна робота – це безмежне поле, на якому потрібно завзято та наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні, щодня – відкриття, які неможливі без натхнення.
Інколи думаєш – досить… Але є в нашій роботі щасливі й радісні моменти заради яких хочеться працювати, вдосконалюватися, і тоді схаменешся – все недаремно! І знову починаєш спочатку…
Саме в стінах школи зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем.
Моя виховна діяльність як класного керівника складна й багатогранна. Працюючи вчителем Тернівської ЗОШ І-ІІІ ст., намагаюся використати всі можливості виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його здібностей і талантів. Керуючись у своїй роботі Конституцією України, Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини, Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та новими концептуальними підходами до виховання дітей, підлітків і молоді у національній системі освіти, спрямовую свою діяльність на створення у колективі сприятливого середовища для формування особистості дитини, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.
Щоб досягти певного успіху у своїй роботі, мета та виховні завдання спрямовані на:
• глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів і потреб;
• формування пізнавальних інтересів і активного ставлення до суспільного життя;
• формування вміння встановлювати особистісні контакти;
• усвідомлення учнями власного взаємозв’язку з іншими, розвитку вміння будувати взаємини, взаємодіяти зі світом, з людьми і самим собою;
• надання можливості відчути своє «Я» (яке формується в цей момент) через прояв зацікавленості життям, умінням;
• формування здатності до сприйняття себе, розуміння своїх сильних боків;
• розвиток готовності прийняти та надавати допомогу іншим;
• вивчення інтересів і потреб сім’ї, удосконалення зв’язків з нею.
Свою роботу починаю, як правило, з вивчення класу й окремо кожного учня. У результаті створюються необхідні умови для правильної, раціональної організації виховної роботи, для здійснення індивідуального підходу. Вивчення учнів триває упродовж усього їхнього навчання.
Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість, потрібність. Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору – ось моє професійне кредо.
Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і я поважаю почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створюю сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.
Виховна діяльність – це процес безперервної творчості, що не обмежується певними рамками, тому ефективність її підвищується, якщо проводиться вона на основі результатів діагностичних досліджень, що передбачають вивчення індивідуальності кожного учня. Після проведення низки виховних справ: усного журналу «Минуле українського народу», вікторини «Я – син свого народу, козацького роду», години спілкування «Мова – наша святиня» та інших, що сприяли вихованню у дітей поваги до національних символів, формуванню почуття власної гідності, гордості за свою державу, було проведено анкетування, яке показало, що всі вихованці володіють духовно-моральними цінностями.
Розвиток духовності неможливий без вивчення культури свого народу. Реалізації цього завдання сприяють проведення свят народознавчого характеру «Батькова криниця», «Звичаї та обряди нашого народу».
Важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія вчителя з батьками учнів. Батьки – авторитети, вони найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди поза школою, спілкування через учнівський щоденник. Так, ми, вчителі, – зрозуміліші батькам, а батьки - вчителям. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння. Основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї. Твердо переконана, що народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї. А тому вже з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як от: «Який батько…», «Родина, родина», «Моя сім’я».
Немає коментарів:
Дописати коментар