Вірші гуртківців
Мій край
Мій рідний край – моя святиня.
Хто в нім живе – моя родина.
В цім краї я родилась і живу,
Цю землю я любила і люблю!
Цей край для мене - спогади з дитинства,
Це пісня, мила, материнська.
Для мене тут зернятко правди проросло,
Його в майбутнє вітром віднесло.
В цім краї я навчилася любити,
На цьому світі, як людина справжня, жити.
Навчилась шанувати великий труд,
Добре почуваюсь лише тут!
Мій край для мене завжди розквітає,
В похмуру днину все одно засяє!
Та як же рідний край свій не любити,
Коли лиш тут я починаю жити!
Де вперше я ступила на ранковую росу,
Де вперше я побачила грозу,
Де вперше я і плакала, й сміялась,
В цім краї я дитиною зосталась!
автор
Троянди
Такі тремтливі, милі пелюстки
Вмиваються ранковою росою.
Небесні, королівські квіточки,
Що розмовляють з вітром і … зі мною.
Такі всі різні і подібні чимсь,
Колючками тримають мою руку.
Листки чарівні і самі квітки…
Міцні стебельця тримають дивну «штуку».
Тривожно, романтично і чарівно
В моїй душі стає тоді,
Коли дивлюсь я на троянду пильно,
Як вона сяє в прохолодній тій росі
Я не жалію, що в селі живу
Я не жалію, що в селі живу,
Що в праці пізнаються всі науки.
Що треба від зорі і до смерку
Прикласти до землі і душу, й руки…
Я бачила, як сіються поля,
Як в перемішку з потом пада жито,
Щоб потім, після жнив і молотьби,
Прийти у хату з першим теплим хлібом.
Я знаю, як удосвіта іде
На ферму моя стомлена матуся.
А молоко яке в селі смачне –
З дитинства п’ю його і не нап’юся…
І найчистіша у селі вода,
І найбіліша у селі хатина.
Найщасливіша, мабуть, тільки я:
Бо тут живу, бо я - сільська дитина.
Мой океан
Океан души горит.
Кто то любит,
Кто то ждет,
Кто то мыслями летает.
Мечта – победы птица,
Сестра таланта и успеха.
Ее найдешь
И крылья обретешь.
Научишься летать,
Поймешь, как это падать!
Но свободу уж не забыть,
Что бы не было – не быть!
Глаза горят таким огнем,
Что кажется весь мир твоим.
И все удары за ударом
Ты сможешь выжечь тем огнем!
И нет печалей, нет проблем,
Есть цель и есть победа.
И все, что нужно, это ум,
Воспользуйся, и вот мечта!
Живи и не жалей,
Жизнь одна твоя.
И океан души, он твой,
Плыви достойно ты по нем!
По волнам тем,
По тем глубинам.
На дно лишь не иди,
А к берегу плыви!
Мой океан
Океан души горит.
Кто то любит,
Кто то ждет,
Кто то мыслями летает.
Мечта – победы птица,
Сестра таланта и успеха.
Ее найдешь
И крылья обретешь.
Научишься летать,
Поймешь, как это падать!
Но свободу уж не забыть,
Что бы не было – не быть!
Глаза горят таким огнем,
Что кажется весь мир твоим.
И все удары за ударом
Ты сможешь выжечь тем огнем!
И нет печалей, нет проблем,
Есть цель и есть победа.
И все, что нужно, это ум,
Воспользуйся, и вот мечта!
Живи и не жалей,
Жизнь одна твоя.
И океан души, он твой,
Плыви достойно ты по нем!
По волнам тем,
По тем глубинам.
На дно лишь не иди,
А к берегу плыви!
Немає коментарів:
Дописати коментар